КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3281/14 . Головуючий у 1-й інстанції: ХХХХХХХХХХХ

Суддя-доповідач: ХХХХХХХХХ

УХВАЛА

Іменем України

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді ХХХХХХХХ

суддів - ХХХХХХХ

при секретарі - ХХХХХХХХХ

за участю представника позивача фізичної особи С.,, адвоката Травянко О.І., представника відповідача – Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві па постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи С., до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору фізична особа Ф.,, державний реєстратор Головного управління юстиції у м. Києві П., про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа С., звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – фізична особа Ф.,, державний реєстратор Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання неправомірними дій, пов'язаних з реєстрацією квартири Адреса 1 в м. Києві за фізичною особою Ф; зобов'язання скасувати право власності на квартиру Адреса 1 в м. Києві за фізичною особою Ф.; зобов'язання відновити відомості про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на квартиру Адреса 1 в м. Києві за фізичною особою К.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 31.12.2013 № 9717188 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись па порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог-відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.12.2013 державним реєстратором Головного управління юстиції у м. Києві П., за результатами розгляду заяви від 16.12.2013 № 4541450. на підставі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проведено державну реєстрацію права власності на квартиру Адреса 1 в м. Києві за фізичною особою Ф., про що винесено рішення № 9717188. копія якого наявна в матеріалах справи.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції прийшов до висновку, що К., є добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу від 02.07.1996 та єдиним власником квартири Адреса 1 в м. Києві, у зв'язку з чим рішення відповідача від 31.12.2013 № 9717188 про реєстрацію права власності на вказану квартиру за Ф., на підставі визнаного судом недійсним договору дарування від 15.02.1996 за наявності дійсного власника квартири, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Особливості державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно тa їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703.

Згідно ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав па нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових драв на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно.

В силу ч.1 ст.4 вищезазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації піддягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розмішене па території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання: право оперативного управління: право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека: довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ч.1 ст.15 вищезазначеного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви: встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

У відповідності до ч.1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів, на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом: рішень судів, що набрали законної сиди; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно ч.2 ст.15 вищезазначеного Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державний реєстратор під час розгляду поданих для проведення реєстрації документів встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах. За результатами такої перевірки орган державної реєстрації приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав тощо (ст.ст. 8, 9 Закону).

Відповідно до п.5 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22 червня 2011 року, документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком. їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Пунктом 27 вищезазначеного Порядку визначено перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, до яких, серед іншого, відносяться: рішення суду, що набрало законної сиди, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно: інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Згідно п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22 червня 2011 року, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову у такій реєстрації. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державним
реєстратором Головного управління юстиції у м. Києві П., за результатами розгляду поданих фізичною особою Ф., разом із заявою від 16.12.2013 № 4541450 документів не виявлено підстав для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, при пошуку інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не було виявлено обтяження прав на нерухоме майно.

При цьому, в якості правовстановлюючого документа на квартиру для проведення відповідачем відповідної реєстрації Ф., був наданий дублікат договору дарування від 15.02.1906 на користь Ф.. Крім того, відповідачем встановлено, що згідно з наданою інформаційною довідкою КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності па об'єкти нерухомого майна» від 28.11.2013 № 41758 квартира Адреса 1в м. Києві зареєстрована за Ф., на праві власності па підставі договору дарування від 15.02.1996. зареєстрованого в реєстрі за № 1517 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу К.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.07.1997 у справі № 2-1207, яке набрало законної сили 26.11.1997 вказаний договір дарування від 15.02.1996 визнано недійсним.

Таким чином, з огляду на те, що державний реєстратор Головного управління юстиції у м. Києві П., не знала та не могла знати про визнання такого договору недійсним, в контексті подання необхідних документів для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень разом з заявою від 16.12.2013 № 4541450. то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні належні правові підстави для визнання неправомірними дій відповідача пов'язаних з реєстрацією квартири Адреса 1 в м. Києві за Ф.

Крім того, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи. 02.07.1996 між фізичною особою Ф., та фізичною особою К., укладено договір купівлі-продажу квартири Адреса 1 в м. Києві, відповідно до якого Ф., (продавець) продала К., (покупець) придбала вказану квартиру.

Зазначений договір зареєстровано в реєстрі за № 2389, а також КП «Київське міське бюро-технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» вчинено реєстраційний напис на такому договорі про реєстрацію права приватної власності за К..

При цьому, наявним в матеріалах справи рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2011 у справі № 2-1400/11. залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.08.2011, за позовом Ф., до К., треті особи - КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ЗАТ, про визнання договору купівлі-продажу квартири та дублікату даного договору недійсними, визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, та зустрічним позовом К., до Ф., про визнання права власності, встановлено, зокрема, що: «Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, внаслідок чого власник майна не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб. У контексті цієї норми закону пред'явлення позову Ф., яка порушила питання про визнання права власності на спірне майно з підстав, які не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і по суті були надуманими, не можна вважати подією, яка свідчить про оспорювання права власності К., а тому таке право не підлягає захисту шляхом повторного визнання за нею права власності, яке зареєстроване у встановленому законом порядку та ґрунтується на нотаріально посвідченому договорі».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що К.,6 є добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу від 02.07.1996 та єдиним власником квартири Адреса 1 в м. Києві.

В зв'язку з вищевикладеним, рішення відповідача від 31.12.2013 № 9717188 про реєстрацію права власності на наведену квартиру за Ф., на підставі визнаного судом недійсним договору дарування від 15.02.1996, за наявності дійсного власника квартири є незаконним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

За ч. 1 сі. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративної о позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності свого рішення.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160. 195. 196, 198. 202. 205. 206. 212, 254 КАС Украйні, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: ХХХХХХХХ

Судді: ХХХХХХХХ